Нехайківська сільська рада

Неха́йки— село в Україні, у Драбівському районі Черкаської області, центр сільської радиНаселення — 998 чоловік (на 2009 рік).

Село розташоване в лівобережній частині заплави річки Супій за 20 км від районного центру — смт Драбів та за 35 км від залізничної станції Кононівка.

 

Вперше в письмових документах село згадується в 1629 році, коли польські магнати проводили перепис своїх маєтностей. Нанесено воно і на карту Боплана, яка укладалася в 3040-х роках XVII століття. Серед лісів, у зручному для оборони місці, оселився козак Данило Нехайко. Від першого поселенця походить назва села.

У 17561759 роках тут бував Григорій Сковорода, а в 1835 році Євген Гребінка. Після відвідин села він написав оповідання «Вот кому зозуля куковала», де писав «Весьма хорошее село Нехайки, сдесь все такие чистенькие беленькие избы, таким литвинам и во сне не видывать…».

У 1854 році збудовано церкву, на якій встановлено найбільші дзвони в окрузі. Їх дзвін було чути і в Яготині, і в Переяславі, і в Золотоноші. Громада багато уваги приділяла освіті. Відтак на взяті у позику гроші побудовано в 1907 році нову школу.

Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 600 мешканців села.[3]

304 нехайківці билися на фронтах радянсько-німецької війни, з них 131 нагороджено орденами й медалями Союзу РСР, льотчик-винищувач І. Н. Степаненко, який зробив 395 бойових вильотів, брав участь у 112 повітряних боях, двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу. У сільському парку встановлено його бронзовий бюст. На честь загиблих земляків у період війни споруджено обеліск Слави.

Станом на 1972 рік в селі проживало 1 710 людей, тут містилася центральна садиба колгоспу «3ірка», за яким було закріплено 3,6 тисяч га земельних угідь, у тому числі 2,9 тисяч га орної землі. Напрям господарства був зерновобуряковий з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом. На той час в селі працювали середня школа, де навчалося 355 учнів, клуб на 250 місць, бібліотека з книжковим фондом 15 тисяч примірнинів, дитячі ясла, аптека, філія зв'язку, ощадна каса, три магазини.

Сучасність[ред. | ред. код]

В селі діє сільський краєзнавчий музей, створений силами працівників школи, учнів, громадськості села. Велика заслуга в створенні музею належить колишньому директору школи В. Г. Деркачу. Експозиція музею розміщена в 11 залах, у яких розповідається про історію рідного краю від давно минулих часів до сьогодення.

Народний історико-краєзнавчий музей с. Нехайки

На території села працюють Нехайківський навчально-виховний комплекс, загальноосвітня школа І-III ступенів, дошкільний навчальний заклад, лікарська амбулаторія, Будинок культури.

Громада села[ред. | ред. код]

Видатні люди, уродженці і жителі села, які тут народились, виховувались, жили і працювали:

  • Деркач Борис Андрійович (1929—2007) — український літературознавець і критик, лауреат Шевченківської премії. Народився в Нехайках.
  • Білінський Григорій Іассонович — священик зі старого українського православного священницького роду Полтавщини. Батько священика Григорія Григоровича Білінського, дядько військового і суспільно-політичного діяча, контр-адмірала Української Республіки Михайла Івановича Білінського.
  • Васенко Григорій Демидович — уродженець села з приписних козаків, батрак, гвардієць Російської імперії, революціонер, переконаний більшовик, учасник боротьби з антирадянським повстанським рухом і бандитизмом, один з організаторів колгоспу і школи, учасник розкуркулення і колективізації, вчитель, дід українського лікаря і військового генерала Володимира Васильовича Паська;
  • Пасько Володимир Васильович — український лікар і генерал, нащадок корінних жителів села, онук жителя села Григорія Демидовича Васенка, неодноразово був у селі під час літнього відпочинку;
  • Степаненко Іван Ничипорович — уродженець села, сирота, який втратив обох батьків під час голодомору, український червоний козак-льотчик, воїн РСЧА, учасник Великої Вітчизняної Війни з німецьким націонал-соціалізмом і гітлерівським єврофашизмом, Двічі Герой Радянського Союзу;